Герої не вмирають...

А сотню вже зустріли небеса.. 

Летіли легко, хоч Майдан ридав.. 

І з кров´ ю перемішана сльоза.... 

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог, побачивши загін 

Спереду - сотник, молодий, вродливий, 

І юний хлопчик в касці голубій, 

І вчитель літній - сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять.. 

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло.. 

 Як крила ангела, злітаючи назад, 

Небесна сотня в вирій полетіла...

 21.02 2014       Людмила Максимлюк